alter ego

wroblewska


HEDONIST&Co

ILLUSION IS THE FIRST OF ALL PLEASURES


Previous Entry Share Next Entry
Masculine fest
alter ego
wroblewska

Напярэдадні Дня абаронцаў, мужных воінаў, моцных духам мужчын і проста добрых хлопцаў непазьбежна думаецца пра каханьне, смерць і грошы - самыя мужчынскія справы на сьвеце. Хоць бы таму, што, жанчына, якую не хвалююць каханьне, грошы і смерць, не мае асаблівай патрэбы ў мужчынах. А з-за гэтых трох рэчаў жанчына можа рабіць зь мужчынамі усё, што заўгодна: любіць, ненавідзець, цкаваць, трымаць у цяплічных умовах, паляваць на іх, заваёўваць іх і скарацца перад імі. Хоць вядома, ў прынцыпе, што ўсё скончыцца прыблізна аднолькава...

Як бы тое ні было, але гэта гэта надзвычай кранальны і рамантычны верш пра каханьне. І што самае цікавае, як на мяне, ён вельмі адпавядае духу надыходзячага свята.

С. Жадан. Михаил Светлов.

Про що пишуть сучасні поети?
Сучасні поети пишуть про зникаючу, примхливу
субстанцію свого страху; сатана поезії змазує
сажею замки на дверях, і ти сидиш зі своїми страхами
і пишеш про це вірші, вірш за віршем,
ось таке враження
лишається
від сучасної
поезії.

Натомість є окремі соціальні групи, які мало цікавляться
субстанцією страху. Я маю на увазі середній бізнес.
Демони чорного налу,
які підіймають із колін
республіку,
знаючи лише двох справжніх друзів –
друга Стєчкіна
                          і друга Макарова.
Поети не знають про любов нічого,
любов – це бажання мати дітей після дефолту.

Хто бачив сонячні хмарочоси в центрі, той мене зрозуміє.
В одному з них жив Марат,
                                               який тягнув
                                                                   трубу через Кавказ,

і дотягував її вже до кордону.
Ну, і все було добре –
благословення з боку московського патріархату
і кришування з боку обласної адміністрації,
і три жінки, яких він любив і утримував,
себто дружина, коханка і ще одна жінка, з якою він трахався,
одним словом – інтенсивне особисте життя.
Але що йому не давало спокою – це його сни,
в яких він виповзав на пекучі поля Андалузії
і сидів на білому піску,
наспівуючи –


о, Андалузіє, жінко

з чорною кров’ю,
ця твоя чорна кров,
чорніша за нафту Месопотамії.

О, Андалузіє тиші,
Андалузіє пристрасті,
я твій пес, Андалузіє,
твій безпантовий бродяга.

Але всі три жінки говорили йому –
                                        Марат, йобана в рот, Марат,
в країні, Марат, бардак, візьми кредит,
                                                 розрули з розтаможкою,
кров, Марат, кров у твоїй трубі, кров на твоїх піджаках.

Але, засинаючи, він усоте повторював:
Твоє чорне-чорне волосся,
довше за коридори Рейхстагу,
довше за чергу на Мостиськах,
довше за прізвища угорських депутатів.

І хто був на окружній в районі ростовської траси,
той знає цей приватний сектор. В одному з тих котеджів
і жила третя жінка Марата,
                                             там він
                                                          і забухав.

Щось у ньому зламалось, він взяв таки таки цей 
кредит, і приїхав до своєї третьої
                                                        жінки
                                                                  з валізою
                                                                                  бабла.
Ось, – сказав зі злістю, – сто штук, мій кредит,
мої пароплави й порти.
І вже після цього забухав.
Можливо, в ньому теж
озвалася субстанція страху, тому що він пив
день, потім пив ще один день, потім знову пив,
випив парфуми сальвадор далі,
все повторюючи – моя Андалузія, моя Гренада.

Потім у котеджі вони ділили його тіло.
Мені, – сказала дружина, – по хую бабки,
мені потрібен він, я забираю його.
Ні, – сказала коханка, – мені теж по хую бабки,
тим більше я була в долі,
але його забираю я.
А третя сказала, – а ось мені бабки абсолютно не по хую,
ви не подумайте, що я така сука,
просто сто штук це гроші все-таки, але його я теж любила,
він навіть парфуми мої випив,
тому він залишиться мені.

І ось вони сиділи над його тілом
і ділили його між собою,
тому що є багато причин триматись за близьких нам людей,
тому що так чи інакше любов – це командна гра,
тому, врешті-решт, що більше за смерть
кожен із нас боїться
опинитися
сам на сам
зі своїм
життям.


?

Log in